Основні переваги

Share Button

Основні переваги: комфортно, недорого, вчасно.

 

  Начальник Тячівського куща автостанцій Людмила Бекназарова у автотранспортній сфері трудиться понад чверть століття. Тож на її пам’яті – різні, часом дуже контрастні періоди в роботі автостанції, зумовлені загальною суспільно-економічною ситуацією в країні.

– На роботу я влаштовувалася 11-м (!) касиром, а зараз увесь наш колектив складається з шести працівників, – каже вона.

beknozarova2

   Так, «пасажиропотоки», що обслуговуються нині мережею АС, вже далеко не ті, що колись. Адже вулиці буквально заполонені транспортними засобами й доїхати з пункту «А» до пункту «Б», особливо в межах району, великої проблеми не складає. Проте в цьому, здавалося б, позитиві, криється чимало прихованих ризиків та економічних мінусів. Бо паралельно з державним транспортом, маршрутними лініями курсують т. зв. «нелегали», ніде не зареєстровані в якості перевізників, а, отже, «не зобов’язані» сплачувати податки. При тому, що «працюють» вони на найприбутковіших маршрутах.

–    По-друге, люди, які надають перевагу «нелегалам», свідомо наражають себе на  неприємності, – продовжує Людмила Вікторівна. – Адже справність цих технічних засобів ніким не конт-       ролюється, як і фізичний стан водія, котрий сідає за кермо.

Втрачають пасажири в такому разі й на вартості проїзду: квиток на рейсовий автобус, зазвичай, удвічі дешевший, аніж вартість проїзду   «лівим рейсом». Скажімо, з Тячева до Буштина він коштує всього-на-всього… 3 гривні, в той час, як нелегальні перевізники просять 7-10. Тому в нездоровій ситуації, що склалася на сьогодні, до певної міри, винуваті самі люди, які ладні терпіти будь-які незручності: сидіти вдвох на одному сидінні чи десь у багажному відсіку, а то й стояти всю дорогу у нашвидкуруч пристосованому під пасажирський  вантажному «бусі», без вентиляційних люків, запасних виходів, засобів пожежогасіння, аптечки тощо, лишень доїхати б швидше, керуючись принципом: «краще погано їхати, аніж добре стояти». Та на ділі краще виходить не завжди.

– Ми ж у своїй роботі основний акцент робимо на якості обслуговування і в кожному випадку намагаємось йти назустріч людям, – каже Людмила Бекназарова, – організовуємо нічні, додаткові рейси на Ужгород, Івано-Франківськ, Чернівці, тиражуємо буклети з розкладом руху, приймаємо замовлення на квитки в телефонному режимі, електронною поштою, через термінали, працюємо регулярно – у вихідні і святкові дні. Й, навіть, якщо пасажирів обмаль, рейси не відміняються. В той час, як стабільність нелегальних перевізників дуже відносна.

Якщо ж і трапляється в дорозі якесь «чп», пасажири отримуть страхові відшкодування. Кілька років тому подібний прецедент мав місце в Мукачеві – автобус з’їхав у кювет, і кілька пасажирів отримали легкі тілесні ушкодження. Проте один з них, зрештою, навіть подякував мені. Адже виплачена компенсація значно перевершила витрати на лікування.

– Відтепер завжди їздитиму вашими автобусами, бо іноді так можна й заробити, – пожартував. Проте ті, хто їхав без квитка, зосталися при своїх інтересах. Тому нехтувати встановленими  правилами і вимогами ніколи не варто.

Тогоріч АС запропонувала попереднє «обілечування» пацієнтам Солотвинської алергологічної – в різні напрямки, аж до кінцевої зупинки автобусами й потягом – і нещодавно вони вже самі зателефонували з ноткою  вдячності. Мовляв, добралися напрочуд комфортно, тож були б раді знову скористатися послугами АС.

До речі, в підпорядкуванні Л.В.Бекназарової й Солотвинська автостанція, відкриття якої радо вітало місцеве населення. Була спроба з боку ВАТ «Закарпатавтотранс» відкрити АС і в Дубовому, проте,  на жаль,  «нелегальні» перевізники швидко витіснили «зі своєї території» місцевого підприємця, який почав працювати за контрактом. Іншим прикрим «провалом» можна вважати зняття рейсового автобуса на маршруті Тячів – Округла, теж не без «сприяння» аматорів-перевізників. Ще один важливий нюанс: ряд приватників працюють згідно укладених з РДА угод, але це не означає, що на них не поширюються норми щодо обілечування пасажирів і т.д.,   проте на практиці – зовсім інша картина.

Загалом же, стиль роботи автостанцій району помітно змінює стандарти.

– Я ідеально освоїла нову комп’ютерну програму АВС, – ділиться Людмила Бекназарова, – яка відкриває справді фантастичні можливості. Адже зараз пасажир може замовити у нас квиток в будь-яку країну – Італію, Польщу, Німеччину, Іспанію… Просто з Тячівської автостанції можна рушити в подорож до Праги, з пересадкою на потяг – до Кошіце, з Ужгорода – в Угорщину, з білетом, придбаним у Тячеві.

Варто, мабуть,  наголосити: на Тячівській автостанції нині можна замовити квиток на потяг, в будь-якому напрямку, й зараз на адресу працівників станції надходить чимало  теплих відгуків. Це, безперечно, надихає.

– Словом, тягнемося до європейського рівня, – продовжує п. Людмила. – І не лишень у плані технічного прогресу, а й щодо культури обслуговування і пасажирів, і водіїв, оскільки ми виступаємо  в ролі своєрідних посередників між ними. У розмові з підлеглими не втомлююся повторювати: до кожної людини слід ставитися з повагою й привітністю, а всі свої проблеми й поганий настрій зоставляти за порогом домівки. Навіть, якщо диспетчер оголошує про прибуття чи від’їзд автобуса надто  суворим тоном, роблю зауваження. Особливої чуйності та розуміння потребують літні люди, часом розгублені й безпорадні в дорожніх ситуаціях (є серед них і такі, що й «мобільником» не користуються). Тому такт і терпіння в спілкуванні з ними мають бути незмінним, правилом. Намагаємось уникати будь-яких конфліктних ситуацій і з водіями, тим паче, що для них вкрай важливо перебувати в дорозі у   стані душевної рівноваги й зосередженості.

Важко не помітити приємних змін і на території Тячівської  АС, де відчувається дбайлива жіноча рука, – скрізь чистота й  порядок. В самому приміщенні  минулоріч замінено вікна й двері на металопластикові, здійснено внутрішнє перепланування. Проте це далеко не межа – енергійна жінка-керівник виношує плани про капітальну реконструкцію станції, де має бути й кімната відпочинку, і значно затишніша зала очікувань, оновлено асфальтне покриття території.

І ще одну планку ставить перед собою Людмила Бекназарова: домогтися привоєння АС першої категорії, навзамін нинішньої, третьої. Однак це вимагає більшого обсягу роботи – доповнення трафіку АС  іншими рейсами, зокрема, приміськими.

Хоча він і так доволі насичений: щодня з тячівських платформ відправляється 50 автобусів на Ужгород, стільки ж – на Рахів, 5 – на Івано-Франківськ, 2 – на Чернівці, 3 – на Львів. Кожного дня також курсує автобус Тячів – Прага, через день – Хуст – Одеса (в скорому часі рейс буде щоденним).

Проте, вважає Л.В.Бекназарова, їхньому «стовідсотковому»  колективу нові завдання цілком під силу. Адже в ньому, як у невеликій, дружній сім’ї, панує цілковите взаєморозуміння й взаємовиручка. Усі вміють все – касир є водночас і  диспетчером, тож, якщо потрібно, підмінить, а то й працюватиме за двох.

Так, бути на рівні кожному з працівників допомагають щорічні (!) іспити, залежність заробітної плати від виробничої категорії тощо. Трудяться тут і люди з досвідом, як наприклад, ветеран галузі Єлизавета Людвиківна Сойма, і молоді, в числі яких і донька Людмили Вікторівни – Вікторія Штремпель.

Проте, і вони, й Оніта Олександрівна Мак,  Ірина Дмитрівна Цьока, Олеся Олександрівна Ро-сущанська та Олександра Русланівна Онуфрак на диво одностайні у своєму прагненні високо тримати марку Тячівської й Солотвинської  автостанцій, трудитися з максимальною віддачею. Підвищила самооцінку кожної з них і симпатична форма працівника АС – нововведення з доброї руки керівництва ВАТ (Й.В.Кричко). І хоч замовили його через Інтернет, ні в чому не прогадали. Тож зараз, в темно-синіх костюмах й з такою ж краваткою на фоні голубого кітеля ці вродливі жінки виглядають ще більш офіційно й  респектабельно, як представники важливої й шанованої  професійної категорії.

…Для істинного професіонала – робота завжди в радість. Для Людмили Вікторівни вона значить навіть більше, бо стала справжнім сенсом життя. Адже в калейдоскопі неспокійних буднів й безкінечному потоці справ, завдань та проблем їй відведена важлива роль координатора, керівника, наставника, ініціатора нових починань, які дозволяють рухатися вперед, покращуючи обслуговування пасажирів, а, отже,  й якість людського  життя.

                                                                                                            Ганна Макаренко.


Оцініть інформацію:
1 Нічого особливого2 Просто інформація3 Щось нове для мене4 Корисна інформація5 Конструктивно, мені подобається (1 голосов, оцінка: 5,00 з 5)
Loading...

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *